Фрагменти: Сокіл. Здалека до близького
Війна
Понуро брели колони потріпаних військових частин. Фронт виразно подавав про себе грізну вість: все частіш у безборонному небі з’являлися не лише розвідувальні, але й бойові німецькі літаки. В кінці серпня і Харків уже кілька разів бомбили. У “Слові” повилітали шибки з вікон, — одна бомба розірвалася на міському цвинтарі, — за кілька кварталів від нашого будинку. Німці знали, що там, під могилками, був великий склад боєприпасів.
В місті організовувалися полки народного ополчення, до яких брали всіх, хто з тих чи інших причин поки що не підпадав під призов до армії: старих, або ще зовсім юних. Спочатку використовували їх на цивільних роботах, але при наближенні німців, виряджали ближче до фронту, — аби рушницю вміли тримати.
Я звернувся до спілки письменників з проханням використати мене бодай як журналіста, бо знав, що чимало літераторів уже були мобілізовані для роботи у військових газетах. Мені відповіли, що мова йде виключно про членів спілки. В результаті мене районний військомат зарахував до народнього ополчення і за домовленістю з відділом народньої освіти призначив керівником учнівського загону моєї ж 131-ої школи. Оскільки загін склався чималий, його поділили по 16 душ і на кожну групу призначили трьох “командирів”, педагогів школи. Серед них я був наймолодший. В групі були виключно хлопці
восьмих-дев’ятих клясів. Лише одна дівчина, бойово настроєна, Галя Авраменко домоглася включення в групу.
Ми одержали наказ вирушити в район Коротичів і прилучитися до частин полку, який там розташувався. Суть завдання трималася в секреті. Але дивно, чому наш полк висунули не на захід від Харкова проти наступаючих гітлерівців, а кудись на схід за двадцять кілометрів
від міста. Таємниця завдання розкрилася на місці: озброївши лопатами, нам наказали рити протитанкові рови. Марно було дошукуватися глузду в задумі військового командування,
чому потрібно було споруджувати ті рови далеко на схід за Харковом. Невже на заході вже поставили необхідні канави? Швидше всього це наслідок загальної розгублености?