Як колишній член Центральної ради та один із засновників української партії соціалістів-революціонерів, імовірно, відчував хиткість свого становища. Тому у своїх творах висловлювався досить обережно та ідеологічно вивірено. Але все ж таки звертає на себе увагу органів НКВС позитивною оцінкою творів Хвильового та Епіка.
Заарештовано за справою «Українського національного центру», у належності до цієї неіснуючої організації були звинувачені колишні члени УПСР і УСДРП, КПЗУ, безпартійні, переважно вихідці з Галичини. Засуджений до ув'язнення. Помер в одному з концтаборів «Севвостлаґу».