Наш сусід Петро Панч був, я сказав би, досить замкнутий. Він робив враження рівною поставою, вірлиним профілем і позою великого письменника. Особливим літературним талантом не блистів, але писав і друкувався та займав редакторські становища. Як говорили в „Слові”, Панч умів себе продати і створювати навколо себе атмосферу незвичайно здібного і талановитого письменника. Якось раз, пригадую, він сказав:
— Ех, коли б я так писав наполовину, як твій старий одною ногою, от тоді б я був письменником!
Володимир Куліш
http://proslovo.com/kulish-slovoproslovo